|

Чому нічого не робити – це цінна навичка

У недалекому майбутньому звички, які вважалися недоліками, можуть виявитися дуже затребуваними. У тому числі і в професійному житті. І одна з таких навичок – це вміння нічого не робити. Чому?
Складніше, ніж здається
Це дивно звучить у світі, який все ще живе за принципом «швидше, вище, сильніше». Ми звикли думати, що лінуватися люблять всі. На словах кожен з нас любить відпочивати, але в реальності все інакше. Давайте замислимося – як часто ми дозволяємо собі просто відпочити? Без лікарняного? І без докорів сумління – адже скільки корисного можна було зробити за цей час? Багато людей, які приймають рішення зробити перерву в роботі – наприклад, йдуть у тривалу відпустку, щоб відновити здоров'я, зізнаються: це дійсно непросто. Навчитися хоча б іноді залишати самого себе в спокої і не робити нічого. Непросто це тому, що як тільки ти приліг – у голові відразу починає співати цілий хор внутрішніх критиків, які, загинаючи пальці на руках і ногах, перераховують список термінових і, здавалося б, важливих справ. І все-таки навик нічого не робити – дуже важливий.
Вільна голова
Зверніть увагу на будь-який рейтинг якостей, які будуть затребувані в майбутньому. Це креативність, критичне мислення, прийняття рішень, координація, емоційний інтелект, гнучкість... Завдяки технологіям багато робочих процесів будуть автоматизовані, але творчі рішення залишаться за людьми, і чим далі – тим вони будуть складнішими й ризикованішими. Такі завдання неможливо виконувати «на автоматі».
Продуктивність у майбутньому – це не про кількість, а про унікальність підходу. Працювати доведеться небагато, а продуктивно й креативно. Все перераховане можливо, тільки якщо у людини ясна голова – вона не перевантажена своїм розумовим процесом, сприйнятливість та інтуїція працюють. У метушливому й напруженому стані, перебуваючи в нескінченній зайнятості, людина не може бути творчою.
До того ж, важливо зрозуміти, що зсередини підштовхує людину на постійні подвиги і «переробки». Розуміння себе, своїх мотивів вкрай необхідне – всі навички майбутнього безпосередньо пов'язані з нашою здатністю розуміти самого себе.
Новий світ і старі правила
Компанії декларують, що шукають зрілих співробітників, але не кожен менеджер досяг рівня зрілості, щоб будувати прозорі відносини з людьми. Навіть в IT-галузі, яка є передовою, звучить багато красивих гасел, але все не завжди відповідає дійсності. Насправді, кожен керівник зіштовхується в роботі зі своїми особистісними обмеженнями, наприклад, нездатністю довіряти, бажанням перестрахуватися і уникнути помилок. Те, наскільки розвинена ви особистість, визначають ваші шанси бути справжнім лідером і ефективним управлінцем.
Компанії, які дивляться у майбутнє, не можуть вимагати, щоб люди приносили своє життя у жертву роботі. Раніше було актуально поняття лояльності – як довго співробітники хочуть залишатися в компанії. Зараз на перший план виходить залученість – наскільки корисною і цінною людина може бути, наскільки вона зможе розкрити свій талант в умовах вашої компанії. Все популярніший підхід, при якому не фахівця шукають на вакансію, а спочатку запрошують талановиту людину, а потім підбирають проект, який їй підійде.
Раніше наймали за знання і досвід. Зараз все йде до того, що ваш вчорашній досвід завтра буде вже неактуальний, бо все змінюється стрімко. Старі формули втрачають свою ефективність. Але особливу цінність складатимуть здатності людини, наприклад, аналізувати ситуації, знаходити з них нестандартний вихід.
Потрібен буде абсолютно новий підхід, відгук на зміни, що відбуваються. Тому ми не зможемо робити ставку на знання, ми повинні будемо робити ставку на нашу здатність справлятися з тими чи іншими обставинами. Але, щоб ці здібності проявилися в повній мірі, – потрібні певні умови в компанії. Наприклад, відносини на рівних між керівником і членами команди, довіра, свобода дій, атмосфера, яка драйвить.
Витрати талантів
Так, у такій моделі відносин є ризики. Більше не працюють маніпулятивні підходи, спроби утримати людину в компанії всупереч її потребам. Відносини з співробітниками повинні будуватися з позиції поваги й визнання її цінності.
Якщо компанії зацікавлені, щоб у них працювали зрілі й самостійні фахівці, їм доведеться прийняти ризик: такими людьми складніше управляти. Вони можуть працювати цілодобово, тим більше що межі між робочим і особистим життям стираються. Але не тому, що бояться керівника, не через страх бути звільненими – а тому, що їм це цікаво. І не будуть просто відсиджувати час, якщо цей інтерес пропаде.
Далеко не всім роботодавцям потрібні будуть такі відносини, і швидше за все основна частина буде спізнюватися і жити за старою системою. Але саме так і відбуваються зміни: новий майнд-сет не змінює все й відразу – на це потрібен час і поява одиночних «сміливців», готових прокладати свій власний шлях.
Хороша новина в тому, що зараз у людей зазвичай є можливість вибирати собі роботу. Хоча і все рідше, але багато роботодавців все ще заохочують культуру нездорового трудоголізму. І є вакансії, які пропонують дивні умови – наприклад, один міжнародний бізнес відкрив вакансію співробітника call-центру, і за умовами людина повинна працювати шість ночей на тиждень. Натомість пропонується хороша зарплата і соцпакет. Напевно знайдеться той, хто погодиться на ці умови – але чи надовго його вистачить? Завжди варто пам'ятати, що ми маємо свободу вибору.
Зустріч з собою
Як бути, якщо усвідомлюєш, що не можеш жити без роботи, але й продовжувати в колишньому темпі немає сил? Часто ми прагнемо зайняти весь час справами, віримо, що зміна діяльності і є відпочинок, тому що не хочемо залишатися наодинці з собою. Адже тоді доводиться себе слухати. Свої почуття, тривоги, страхи. І, навіть залишившись наодинці з собою, намагаємося заглушити внутрішній голос – музикою в навушниках, наприклад. Іноді робота – це просто порятунок. Щось, що дає нам сенс і мету в житті.
Але ця гонка не може тривати вічно. Складність у тому, що ми здатні дуже довго жити в напрузі, навіть не усвідомлюючи цього. Здається, що все нормально, поки про себе не дає знати тіло, і людина не починає хворіти. Ми стискаємо пружину, поки вона не зламається. А зрозуміти, наскільки була напружена, можна, тільки якщо дозволити собі вийти з гонки й розслабитися.
До того ж, швидка динаміка змін, що відбуваються в зовнішньому світі, все частіше вимагає, щоб ми почали застосовувати правила «психологічної гігієни». В першу чергу – дбати про збереження балансу. Наприклад, після інтенсивного спілкування з людьми, якщо ми уважні до себе, то почуємо своє бажання побути на самоті. А після інтенсивної роботи – бажання відпочити, побути повністю пасивними. Це тимчасова пауза, щоб збалансувати себе й відновити внутрішні ресурси.
Тільки наодинці з собою ми повноцінно відновлюємося. Насолоджуєтеся прогулянкою на природі або медитуєте в кріслі, або працюєте над поглибленням розуміння себе з психотерапевтом – все годиться. Варто спробувати, щоб після відчути абсолютно інший смак, як діяльності, так і відпочинку.
Світ змінюється, намагаючись всіляко вплинути на людину, нахиляючи його то в одну, то в іншу сторону. Зберегти стійкість можна тільки маючи баланс усередині себе. А він неможливий без інтересу й уваги до самого себе.
https://thepoint.rabota.ua/

В розділ

Додано 28.03.2018

Нагору Назад