|

Сім типів «важких» керівників: як вибудовувати з ними стосунки

Сім типів «важких» керівників: як вибудовувати з ними стосунки

Якщо у вас «складний» керівник, кращий варіант, зрозуміло, – змінити роботу. Але як бути, якщо з певних причин ви не можете цього зробити?

У такому випадку психологи та коучі рекомендують вивчити поведінку та логіку вашого шефа, щоб знайти до нього оптимальний підхід. І пам'ятати, що змінити його характер у вас не вийде.
«Деспот»
Гештальттерапевт і практичний психолог в сфері бізнесу та політики Артем Хмелевський розділяє цей тип на два підвиди.
«Гнобитель-психопат». Він отримує задоволення від приниження й образи підлеглих. Такий його рушійний драйвер (сила, що дає енергію для дій, яка визначається глибинними переконаннями та нереалізованими бажаннями). Він обов'язково знайде собі жертв, які проявляють віктимну поведінку (схильність накликати на себе чиюсь агресію). Зазвичай це декілька працівників. Але буває так, що і весь колектив.
«Червоний директор». Психічно нормальна людина, але керується авторитарними цінностями: всі рішення керівник приймає одноосібно, будь-яку ініціативу з боку підлеглих потрібно душити, мета виправдовує засоби. Пригнічуючи підлеглих, «червоний директор» не відчуває насолоди. Його рушійний драйвер – націленість на результат. Він хоче домогтися максимальних показників, виконати та перевиконати план, зробити свій колектив найкращим.
«І «гнобителі-психопати», і «червоні директори» розуміють тільки силу, а силою, яка перевершує їх власну, є норми та правила, – зазначає Хмелевський. – Такі керівники схиляються перед службовими статутами та інструкціями. Якщо ви будете жорстко спиратися на ці приписи, відстоюючи свої особистісні кордони та права, деспотичний керівник буде змушений зменшити натиск або зовсім від нього відмовитися».
При цьому з «гнобителем-психопатом» домовитися набагато складніше, ніж з «червоним директором». У випадку з другим більше шансів знайти спільну мову, якщо демонструвати таку ж націленість на результат, як і він.
«Нарцис»
Для такого шефа його власне «я» вище будь-яких правил. Він ставить амбітні цілі, високі завдання, любить масштабні проекти, але результат для нього вторинний. Його рушійний драйвер – бути грандіозним, блищати. «Нарциси» – це люди з нестабільною самооцінкою, які постійно сумніваються в собі та не переносять критику, особливо публічну.
Самозакоханому керівнику важливо, щоб підлеглі ним захоплювалися, визнавали його велич. Він не терпить опозиційної поведінки з боку нижчих і не переносить почуття сорому. Звинувачуючи його в порушенні тих чи інших норм, ви ризикуєте випробувати на собі весь його гнів – безглуздий і нещадний.
«Працюючи під проводом «нарциса», необхідно слідувати тільки тим інструкціям, які він вам вказав, – зазначає кар'єрний консультант і коуч Олена Бєлікова! – Його потрібно хвалити, підкреслювати його правоту. Тільки в такому випадку ви зможете потрапити йому «в милість» і стати його «свитою».
«Параноїк»
Його головна властивість – патологічна підозрілість. Він упевнений, що підлеглі плетуть навколо нього змови, хочуть його підсидіти та змістити. «Параноїк» переконаний, що навколишній світ небезпечний. Це порушення формується в ранньому дитинстві та не усвідомлюється протягом життя. Тому його рушійний драйвер – страх і забезпечення власної безпеки.
Він дружить тільки проти когось, будучи фахівцем в інтриганстві та зраді. Тут спрацьовує проективний механізм. Свою злість, яку «параноїк» не може висловити безпосередньо через соціальну неприпустимість, він проектує на інших, приписуючи їм вороже ставлення до себе.
«Ви не переконаєте параноїдального керівника, що навколишній світ не такий вже небезпечний, і що ніхто не збирається його підсиджувати. Такі розмови начистоту ні до чого не призведуть. Це викличе у нього тільки роздратування і гнів. Повірте, він запише вас в список своїх ворогів і погрожуватиме. А погрози «параноїка» – це не просто слова, а дійсно план дій», – акцентує Хмелевський.
«Перфекціоніст»
Його рушійний драйвер – теж страх. Але якщо «параноїк» намагається знизити тривогу, знаходячи ворогів, то «перфекціоніст» шукає спокій в «ідеальному» виконанні роботи. Він не прагне досягти певного результату. Вся його енергія і фокус уваги спрямовані на форму, на відповідність еталону. «Перфекціоніст», як правило, нікого не бачить і не чує.
«Він акцентується на найдрібніших деталях, які ви можете навіть не помітити, і день у день вказує на ці прогалини та помилки, – каже Бєлікова. – Найчастіше такий керівник не бачить глобальної проблеми, проте фіксує несуттєві недоліки та робить з мухи слона. Він вміє це чудово. Вихід тут один – йти на випередження і усувати все, що може викликати у нього сумніви. Працювати над собою, виявляти ці слабкі зони, робити їх сильними і, наскільки це можливо, досконалими».
«Маніпулятор»
Це – непрямий агресор. Якщо деспотичний психопат відкрито ображає і залякує працівників, щоб отримати задоволення, то «маніпулятор», який рухається тим же садизмом, принижує і наводить жах завуальовано, зберігаючи зовнішню усміхненість.
Він прагне за будь-що виграти психологічну партію. Можливо, йому і хочеться проявляти відкриту агресію, але він боїться, що це зашкодить його іміджу та репутації. Підлеглі ж для нього – це витратний матеріал, жертви, з якими він не рахується.
«У таких людей проблема з особистісним розвитком. У них не відбулася, як кажуть психологи, емпатична індивідуація. Це призводить до того, що людина не здатна до емпатії, співчуття. Інших він розглядає виключно функціонально. Викликати у такої людини людські переживання, симпатію і співчуття нереально», – підкреслює Хмелевський.
У випадку з маніпулятивним керівником слід бути вкрай обережним у словах, діях і рішеннях, оскільки він легко може спрямувати їх проти вас.
«Залежний трудоголік»
Фанатична прихильність до роботи буває двох видах – доброякісна й злоякісна. Приклад першої – керівник компанії, який одержує кайф від своєї діяльності та підбирає в організацію людей, які будуть розділяти його цінності та відчувати таке ж задоволення. Вони вибирають цей шлях свідомо, він їх поважає і створює їм повний комфорт.
Злоякісний трудоголізм – це залежність, подібна алкоголізму та наркоманії. Такий керівник не відчуває насолоди від роботи – він тікає в неї від внутрішньої порожнечі, болю, почуття провини та інших проблем.
«Він сидить в офісі практично цілодобово сім днів на тиждень і, звичайно ж, вимагає від підлеглих того ж. Якщо ви будете нагадувати йому про нормованість робочого графіку, він буде злитися і дорікати вам, а як варіант – збільшить вам кількість завдань і проектів, які неможливо буде зробити з 9 до 18 години. У підсумку ви або затримуєтеся понаднормово, або констатуєте факт невиконання задач», – зазначає Олена Бєлікова.
З таким керівником потрібно говорити про наболіле якомога швидше. Потрібно пояснити йому вашу позицію – наприклад, важливість і цінність сім'ї у вашому житті або необхідність тричі на тиждень ходити в басейн, бо інакше вас буде турбувати спина або біль в суглобах. Словом, тільки в діалозі ви зможете демократично вирішити питання з графіком і більше до нього не повертатися.
«Людина настрою»
На тлі всіх вищеописаних типів емоційно нестабільний керівник – «найзручніший». Так, він схильний до частої зміни настрою, але це означає, що він живий, у нього є емоції, які він виявляє і висловлює. З таким керівником можна працювати та домовлятися, він здатний приймати заперечення і опонування.
«Зміни настрою – це маркер життя. Емоційно нестабільний шеф не одержимий ідеєю результату, не прагне принижувати підлеглих і не страждає патологічною підозрілістю. Його рушійний драйвер – контакт з іншими. Він дуже товариський, двері його кабінету завжди відкриті, він здатний вислухати», – говорить Артем Хмелевський.
При цьому підлеглому слід підлаштовуватися під фази настрою керівника. Якщо він перебуває в депресивній стадії, засмучений і пригнічений, то навряд чи буде вас слухати. Якщо ж він на емоційному підйомі, жвавий і збуджений, до нього можна й потрібно йти зі своїми ідеями та пропозиціями.
https://thepoint.rabota.ua/

В розділ

Додано 22.03.2019

Нагору Назад