|

Чому ваші підлеглі не хочуть працювати

Чому ваші підлеглі не хочуть працювати

Прокрастинація – це проблема не окремих співробітників, а всього бізнесу. Рефлексія, лінь, відкладання «на потім», мозкові штурми перед дедлайном – все це прояви прокрастинації, психологічного явища, при якому людина заміщає виконання важливих справ іншим

Похід до лікаря замінюється зустріччю з друзями, а час на підготовку важливого проекту витрачається на соціальні мережі. Результат: психологічні проблеми, розлад здоров'я, звільнення.
Потрібно створити робочу атмосферу, забезпечити психологічний комфорт персоналу та приймати грамотні управлінські рішення. Тоді й співробітники в робочий час не будуть відволікатися, зривати плани та робити помилки.
Створити систему координат
Хаотичні дії, відсутність ясності й «пожежні» рішення в останній момент – основні передумови прокрастинації.
Звичка до цього закладена зі школи, де мотивація до навчання – почуття провини та страху, а навчальний процес побудований за авральним принципом. Схожа ситуація відбувається під час навчання у вузі й згодом легко переноситься на робоче місце. Почуття провини співробітників перед керівництвом стає елементом робочої дисципліни. Це не сприяє процвітанню бізнесу.
Чітка система координат – структура, в якій є відповідальний за кожен процес, співробітники знають, якими ресурсами володіють і які обов'язки за ними закріплені. При цьому всі ключові рішення приймає одна людина. Такий підхід добре спрацює на підприємстві, де постійно створюються нові об'єкти – відкриття філій, роздрібних магазинів, будівництво. Якщо візу ставить одна людина, вона ж може врахувати всі нові об'єкти, виконані роботи та знизити ризик виникнення плутанини.
Вибудувати пріоритети
Нерозуміння важливості одних завдань в порівнянні з іншими, невміння розставляти пріоритети – ще один привід для прокрастинації. Розбіжність пріоритетів в роботі – часта причина внутрішніх конфліктів у колективі. Одні співробітники намагаються не підвести колег і керівництво. У інших основна мотивація виключно матеріальна, наприклад, очікування премії. Хтось працює за принципом «солдат спить – служба йде», а хтось, навпаки, боїться звільнення. В результаті кожен займається тим, що більш вигідно особисто йому, але необов'язково збігається з інтересами компанії.
Турбота хорошого керівника будь-якого рівня – створити та просувати корпоративну політику, засновану на єдиних цінностях, зрозумілих кожному співробітнику. За ним можна звіряти важливість завдань будь-якої складності – від поточної роботи відділу до загальної стратегії розвитку компанії.
Грамотно ставити завдання і цілі
Часто занадто складні або незрозумілі завдання викликають прокрастинацію і психологічне вигоряння працівників. Для керівника важливо спочатку оцінити потенціал і професійний рівень кожного виконавця. А потім максимально чітко позначити, що саме і як слід робити.
Новачкові на адаптацію в компанії зазвичай потрібно близько півроку. У цей час завдання для нього повинні бути максимально простими та зрозумілими, а горизонт планування обмежуватися одним днем. Досвідчені співробітники справляються з більш складними завданнями і можуть самі планувати свій робочий час на тиждень вперед. Підготовлені менеджери в змозі впоратися не тільки з конкретними завданнями, перед ними можна ставити й стратегічні цілі. Діяльність керівників різного рівня планується в залежності від складності на місяць, квартал або рік.
Важливо розставити контрольні точки для всіх етапів роботи та контролювати ступінь виконання. Тоді можливі періоди застою і прокрастинації вчасно підсвічуються, і можна встигнути на них зреагувати.
Переглянути компетенції керівництва
Кожна помилка, а тим більше звільнення працівника, має свої причини та історію. Їх необхідно виявити якомога раніше й запобігти негативному розвитку ситуації.
Філософія сучасного бізнесу будується не на вертикальній ієрархії, а на горизонтальних структурах і вибудовуванні лінійної взаємодії. За висловом Іцхака Адізеса, якщо раніше лідер був швидше вказівним пальцем на долоні, то тепер він став найголовнішим, великим пальцем, який збирає всі інші, і без якого рука взагалі марна.
Керівник компанії з вказівника та наглядача перетворюється в коуча та педагога, який не карає, а розвиває таланти своїх співробітників.
Не менш важливою є атмосфера довіри та відкритості в колективі, а також корпоративна культура як система цінностей, філософія і спільне бачення розвитку бізнесу. Якщо компанія проявляє турботу та шану до своїх співробітників, вони дадуть відповідь тим же.
Налагодити ритм і зворотний зв'язок
Компанії, як оркестру, потрібен ритм, який задає швидкість руху всього бізнесу. Таку ритміку керівник створює за допомогою корпоративних ритуалів. Це можуть бути щотижневі планерки, наради, відеоконференції або інші види зворотного зв'язку. Зворотній зв'язок – це регулярність, системність і сталість, а планерки й наради – опорні пункти, де вирішуються всі нагальні робочі питання.
Ще однією причиною неробства на робочому місці є інформаційний вакуум. В результаті колектив не розуміє процесів, що відбуваються в компанії. Для подолання цього бар'єру бізнес повинен створювати всередині себе єдиний інформаційний простір. Це може бути загальний корпоративний чат, календар або будь-який інший з сотень сучасних цифрових методів інформаційної взаємодії. Співробітники краще розуміють свої завдання і можуть оцінити внесок в загальну справу.
Така практика прийнята в IT-компаніях, де велика кількість співробітників працюють віддалено. У класичних компаніях «цифровий» підхід дозволяє прискорити роботу команд і економити час на впровадження нових продуктів.
У будь-якій компанії є відверті ледарі, а за модними психологічними термінами іноді ховається елементарна некомпетентність. Успішний сучасний бізнес будується за принципом живого організму. Це головний фактор, що дозволяє уникнути прокрастинації серед персоналу.
https://hrliga.com/


В розділ

Додано 05.02.2019

Нагору Назад